Ну, почнемо з дизайну. Він не красується всюдисущими ієрогліфами, зображеннями сакури і Фудзі-сан, червоними кольорами... і за це вже йому велика похвала. Але який він натомість! Найтонше втілення лоскового мінімалізму Японії. Чорне з дзеркальним. Сенсорні, чорні дверці в критично малу каморку-кухню з не то залу, не то розширеної стійки обслуговування. Столиків там, від сили, три і одне, продовгувате, низьке щось з крісельцями поряд. Тацями для моті служать.. кам'яні дощечки.
А тепер про саме моті.
В них я знайшла те, що шукала і любила і мала в душі від початку. Завдяки їм я повернулась додому. Вони - втілення свіжості, простоти і витонченості... навіть, не смаку, а присмаку; чогось рідного і дивакуватого, водночас.
А кава була міцною, насиченою і не гіркою, хоч і без цукру.
В ціновій категорії вона на рівні "Віденських булочок", правда, тут так не наїсися)) Персонал, не надто благодушний, але милого, руденького дівчати-менеджера, що сама схожа на японку, а насправді має північні коріння, це не стосується - вона світлий ліхтарик))
Наші моті:
_______________
Моті з мережі:
Немає коментарів:
Дописати коментар