Коли я віддавала безліч любові своєму затишку, теплоті моїх речей, каві, книгам, музиці - я могла любити все і вся. Розуміла, що живу не тим і мене, мабуть, було легко ранити - лишень забравши ці речі. Через це ж мені й було так трагічно в грудні.
Тому я спробувала змінити свої цінності - час, коли матеріальні речі мали спасти мене від запустіння - минули, треба було рухатись далі.
Але, почавши себе змушувати, "перелаштовувати" повернула свої психози. Розглядаючи варіант повернення до колишнього образу життя, розумію, що так я більше жити не хочу. Я не хочу щоб усе моє наповнення полягало в таких мінливих, обмежених у всьому, речах; я не хочу присвячувати цьому своє життя і віддавати стільки душі й любові.
Хотілось написати, що я зайшла у кут. Але поки намагалась послідовно пояснити, що коїться, зрозуміла, що ніякого кута, наче й, нема. Просто непростий перехідний період. Як і всі перехідні періоди. Було б добре...