Щаслива повідомити (навіть не знаю з чого почати): моя рожева совичка-курсор мене вітає, при вмиканні компа, радує і ми, ніби, разом працюємо за ним. Перша кава за два дні - очі відкрились, бадьорість попри неповне видужання, ясність і працездатність розуму; а аромат! а присмак! До того ж, підзарядилась переглядом шматочку Шерлока - он прєкрасєн!

Сьогодні, нарешті, змогла читнути книзю - звикла я до оповідей про Київську Русь і вже - як буває з деякими книжками - сумую за тією атмосферою, як за чимось рідним. Загалом: мені легше! Енд ай'м егейн віз ю! ^____^