Насправді, ми часто все робимо зопалу: я наважився - говорю, кажу. Мною вважалось, що висловлювати людині важливі речі заочно, письмово - це боягузливо і не гідно.
Але, як рідко ми діємо, заздалегідь замислюючись у яке становище, своєю прямотою, ставимо нашого співрозмовника. А, як це важливо! Наскільки "душевно созидающе" думати про когось в таких дрібницях! Втім, раніше це дрібницями ніколи не вважалось. А я все не розуміла: чому такі багаті на честь прадіди писали свої зізнання у листах?
Поштовх "Yeonae soseol"