Моя жизнь измеряется прочитанными книгами, исполненными желаниями и выпитым кофе

Не знаю. Щось не те. Комп захандрив - ніби минулось. Поговорила про сенс життя - ніби забулось. Навіть каву вже попиваю. А все одно щось не те. Бере занепокоєння, що це не припиниться, що набуде більших оборотів. Ніби й жодна з причин не впливає, щоб аж так, а все разом... Сьогодні мене застали зненацька. Дивне відчуття; і чи не вперше його відчула. Я здогадуюсь чого мені бракує. Втім, навіть і це не прибрало б тієї незрозумілої тривоги. Дивно почуватись, як більшість: "чогось не вистачає; за чимось сумую; почуваюсь не найліпше". Я ж так гарно ховалась у своєму обмеженому затишку!