Анонім/Anonymous

Особливий фільм. По-перше, головний герой, можна так сказати, відсутній. Ні на кому, аж настільки виразно, не акцентують увагу.

По-друге, тут присутня любовна лінія, але не просторікують про нещасне, палке кохання - жалійте і плачте!

Про що цей фільм, взагалі-то, відразу і не втямиш. Ні, тема в нього, звісно, є - він про Шекспіра, але яку саме його сторону хотіли висвітлити - не ясно.

Мені здалось, що стрічка мала за мету, по можливості, максимально реалістично зобразити усе начиння та інтереси того часу; і якщо це справді так, то це йому вдалося на п'ятірку.

Цьому припущенню існує ще одне підтвердження, саме до цього предмету я підводила усю рецензію. Освітлення. Геніальне, неочікуване і рідкісне рішення. Я захоплююсь ним і його автором. Справа в тому, що уся картина проходить в абсолютно реальному освітленні: від свічок, від вікон, від каміну. Якщо додаткове і є, то про це можна лише здогадуватись. І через цей факт події, в більшості, відбуваються майже в повній темноті. Підозрюю, що саме цей хід навіює ту безсумнівну реалістичність; до речі, далеко не найприємнішу.

Я обожнюю ті часи, як і древність в цілому; люблю її несамовито. Але тут був реальний шанс побачити старовину "у всій красі", перейнятись проблемами і зацікавленостями того темного світу. За розвагу і гідні цілі там виступали ненависть та розпуста. І зараз так, але в сьогоденні є вибір більший. І лише такі творіння, як тексти сера Уільяма, могли посіяти світло і надію

*примітка для себе: цей текст писався із закритими очима (борюся зі сном) - вдалося краще зосередитись, не витягувати із себе лещатами слова і враження; зараз побачимо скільки вийшло помилок...