Вечір провела за концертом сера Елтона. Отримала масу задоволення та позитиву.
Якщо музика Славка торкається найчуттєвіших глибин душі, то ЕД наповнює тебе; п"єш її, як воду, а його голос діє, як масло на рани.
Був момент в червні (десь на більшій боловині моєї відсутності), критичний момент. Вечір, ми самі і в хаті (а не під зоряним небом) і мені до нестями паскудно; я вию за домом.
І тут мені в голову приходить думка, що відколи я тут, музика майже не слухалась. Вмикаю на плеєрі "There's No Tomorrow" і розумію, що починаю заливатись слізьми. Я ніби повернулась у свою квартирку і надихалась її повітрям.
Слухала я увесь вечір; після цього відлягло. Тепер постараюсь не забути, що, де б ти не був, без музики ніяк не можна.

Поки дивилась концерт - милувалась і упивалась його дитячими посмішками і качиною ходою))) А ще гномівськими вушками; та він увесь - маленький гномик, милий і потішний))
Полюбила його..)

Дивлячись, жалкувала, що не пішла, але розглядуючи увесь той натовп, було логічним припустити, що мене затоптали б, як паршиве зайченя)) Тож краще я лишусь ціла і нетравмована вдома, біля тіві, тяк!