Нарешті я вдома, у Києві;  липневий Київ я бачу вперше за 23 роки.
Тут дихається легше. Лиш болісно бракує трьох людей.
_____
У квартирі рідний запах паперу, дерева і ще чогось невизначеного, але дуже затишного. Разом із цим запахом, аромат смаженої картопельки з цибулею стає просто приголомшливо щасливим моментом. А ще ранкова кава з улюбленої чашки.
Комп., як завжди, капризує, але я вже звикла; добре, що є ЛЄна. Вже встигла поспілкуватись із представником мого провайдера - з"ясовували причину відсутності інету: з"ясували!
Хочеться спокою...