Учора був день мильних бульбашок.
Рижуха, в якості уроку любові до життя, принесла бутильку і ми дули, дули)
Виявилось, що наш народ дуже стєснітєльний і нєрєшитєльний: ніхто з трьох і близько не мав на думці таку милу розвагу; і лиш тоді, як наша четверта Хмаринка притаранила баклажку, кожен, хто заходив хапав і з дєцкім прістрастієм почина пускати.
Феєричним закінченням була вистава Андре. Зі словами "ще з дитинства задавався питанням: а що буде якщо..." затягнувся цигаркою і надув димом бульбашку.
Вона виявилась значно міцнішою: від подиху вигиналась, але не лускала. Всередині гіпнотично і загадкого вилась сірість. А коли, впавши на траву, лускала... захват! Дим розлягався по зеленій, сутінковій траві.

P.S.: Нереальна краса - бульбашка, що протрималась в районі 10 сек.; це щось на межі нашого, матеріального світу і тамтешнього, ельфійського
--
SE