Отож, учора "я видала" заміж приятельку, стаж відносин з якою складає без місяця все життя. Весілля "не розчарувало" мої очікування - мильно, особливо передвесільне, "романтичне" відео. В першу годину після прибуття, в мене навіть виникали думки, все ж таки, прийняти запрошення в ресторан, але вже ближче до кінця мені стало достатньо цих "урочистостей".
Якби я робила собі щось подібне, то зібрала б лиш найближчих людей, перед якими не боялась осоромитись, могла б почуватися вільно і просто радіти, а головне: цим людям не було б байдуже до, такого важливого для мене, дня, почуття..
Дяка Богу там я зустрілась із Доно. На прощання, новоспечена дружина, поцілувала нас усіх, я від щирого серця привітала її і.. поїхала до Д.))))
Давно я не була у неї вдома.. І от там ми вже  натішились вдосталь! Правда розпочались "втіхи" ще в Новусі: за хв. 20 ми витратили 150 грн. на хавчик і ще 50 на лічноє, + ледь не приплюсували зайві 130 на срібний ланцюжок) Світило сонечко і в ейфорії ми неслись по парковочному майданчику.
В неї вдома ми смачнюньо обідали, пили каву з кавоварки - перед тим зачаровано споглядаючи сам процес її приготування -, читали Толкіна і Марка Твена, дуріли, сміялись, вигадували, розглядали її роботи і слухали якісну муз. на всю гучність. Навколо було темно і лиш монітор та акваріум були джерелами світла у протилежних кутах кімнати розділеної посередині шафою. Та головними забарвлюючими елементами програми були незвичні, дуже легко-солодкі емоції)
Варто додати, що у розпалі дуркування, ми помінялись телефонами :Р Доречі дуже вигідна річ: без великих затрат вносиш різноманіття у життя.
Ну і наостанок: від татка Д. мені дісталась, власноруч відремонтована, кавоварка у подарунок - радості не було меж: у моїй квартирі нарешті з"явилась кавоварка!!!