Дачні хроніки, серпень 2011

5 серп.
Повітря осені, що грамами просочується в хату, зводить мене з розуму

8 серп.
Надворі дощ і зарядив він надовго, здається.. Через "злісну" недомовку провайдера, я тепер без нету; і вже згодна на це, та, хоча б, ася була - діставала б усіх) Це, як у тому монолозі блогера: "Трафик кончился. Начал вести бумажный дневник. Ощущения странные...") Тільки до дружби з паперовим я, поки, не схиляюсь - нема бажання "сильно страдать от отсутствия бэкспейса", та й сам факт, що я, все ж таки, за компом - втішає. Які ми стали залежні! Проте, це, напевно, лише в пост радянських країнах ще турбуються про залежність від інету, закордом вже давно з цим змирились, як ми із залежністю від світла та газу. Відтепер і надалі доведеться змиритись і з веб щоденником - можна за короткий час написати значно більше; та й, внаслідок теперішньої відсутності активних онлайн-бесід - буде в чому покламцати по клаві.
Складно, поза очі, допомагати у створенні блогу, а особливо коли до свого-власного дістатись зась.
Думки про Київ - як оазис надії; лише б вони збулись..

11 сепр.
Осінь починається в серпні; в серпні падають зорі.
Небо восени значно вдумливіше. Влітку, приміром, воно яскраве і легковажне. А зараз його синь нагадує води глибкого озера: перед тобою рівна, озерна гладь, але цілком реально занурити руку в "потойбічну" глиб

12 серп.
Надзвичайно щасливий вечір.
І щастя це, ніби й безпричинне, але дуже потужне. Ще воно, дещо, нагадує радості тих, далеких часів, коли я жити не могла без бабусиного села і його наповнення.
Горнятко кави із сирними періжечками-корзинками з корицею, було першим ударом затишної, тихої втіхи. Потім подзвонила Малій і, як вона висловилась: "вперше за 21 рік ти сказала, що хочеш мене бачити - я кудись не туди потрапила?". А у вікно сяє сніжно.. ні, місячно-білий, осінній місяць. Тільки він може мати такий неповторний, сірувато-білий з блідо-синіми нотками, колір; тільки він! і тільки осінній!

17 серп.
Учора брався накрапати легкий дощик і від того увечорі небо було трикольорове, свіже, ясне, як виплакані очі - моє улюблене.
А сьогодні воно перемінило свій вигляд на зимовий: хмари рихлі, нечіткі, із оранжевим відтінком - меланхолійні і відчужені.
А моє довге, густе волосся таки залямчилось і Велика, за допомогою "Glis Kur: против сечения и спутанных волос", взялася це виправляти зі старанністю ката. Ця рідина "гадко пахнущая персиком" виявилась напівчудодійною: їй бракувало обезболюючого ефекту)