Національний будинок органної та камерної музики

Костел 

 

П"ятничного вечора, з подругою ми пішли на концерт Баха, що був розбавлений українськими авторами.

Почали вечір, як на мене, не з того твору, він був одноманітним і не виявляв справжньої краси та унікальності органу. Але починаючи з другого (що належав українцю) я почала отримувати благоговійну, задумливу насолоду. Соромно за мою непатріотичність, але малась думка, що наші автори видадуться чимось прісним. Проте вони найбільше розкрилирізноманіття звуків і тональностей інструменту та ідеально прикрасили прослуховування. Нажаль я не встигла зберегти список виконавців та усіх виконаних творів, тому не зможу назвати прізвища тих, чиї 6 та 8 композицію ледве витримала через їхнє навіженство і банальну потворність (най пробачать мені ті, кимось улюблені, автори за мій непрофесійний смак). Правда підчас однієї з них світло погасили, а запалили лампочки у формі зірок, що над органом - це створило таємниче-очікувальну атмосферу, та все ж твір від цього кращим не став.

З Баха ж найбільш зачепили та оживили

"З глибини я взиваю до Тебе Господи"

та
"Токката і фуга ре-мінор"

По закінченню надворі опускались сутінки. Ми там трохи затримались - так, як я бачила його з середини уперше - і світло вимкнули; а оскільки в залі стеля високо і крім вітражних вікон отворів для світла більш не має - навколо стояла темрява, тиха, затягуюча, п"янка. Це було все одно, що увійти в ельфійський ліс або побачити залиту місячним сріблом рівнину. Знайоме з кадрів кіно, але цього разу справжнє, дійсне, відчутне... Вмить я опинилась "вдома" і нестримно захотілось провести тут ніч
  __________

Після концерту ми вирішили шикнути і почемчикували в нову булочноу. Але контингент там виявився ранній і вже у кільканадцять по десятій було зачинено. Подумавши-поміркувавши в котру ж, із кількох інших, що розташовувались поблизу нам зайти, ми зупинились на Челентано і за дуже (як для Києва) невелику ціну - не будемо вдаватись у низьку детальність на тему фінансів - пречудово підкріпились під симпатичну музику і дивовижні, захоплюючі краєвиди на великому "жидкокристал"ику. Зацікавило там мене тістечко: основа з крихкого тіста у формі відзеркаленої літери L заповнена заварним кремом, покрита підпеченими яблучками. Воно було далеко не найсмачніше з усіх скуштованих, але родзинкою його були дрібно - товщиною у пів чіпса - настругані фісташки, що приємно похрускували на зубах.
Після чого в феєричному настрої, під обіцянки "неодмінно ще колись - ну безперечно найближчим часом - відвідати знову", попрямували додому. На зворотньому шляху ми були приголомшені виглядом костелу вночі.

п.с.: вимушена таки опуститись до повідомлення, що білет в цю будівлю (!) і, якщо не помиляюсь, на всі концерти, коштує від 20 до 50 гр., тож, за таких обставин, відвідати костел хоч раз людина просто зобов"язана