Лісова пісня Лесі Українки

В Театрі на Липках - молодіжному, модерновому. Проте, нічого зайвого в цій постановці не було.
Не маю прихильності до театру - не люблю коли люди балакають, а особливо кричать, та може через вірші Лесі, може з приязні до акторів - вони добре вписались - справляли враження юних, чистих, зворушливо-наївних -, емоцій було безліч, море схвалень і наявна цікавість.
Моя компанія спочатку оторопіла від декорацій - дзеркала, але я люблю скло і решта, згодом, погодилась, що такий крок вніс новизни і свого шарму. Музика не така, яку б мені хотілось почуть (сопілкову версію Чарівної скрипки, Повалій), та все ж хороше підібрана. Попри те, що мене важко пройняти типовими, слізними прийомами, напротязі 2.30 годин мені не раз хотілось заплакати, особливо вкінці, коли обоє померли, а актори ще зображували момент їхнього знайомства у спогаді...

Валентин Томусяк

Анжеліка Гирич