Є один такий демотиватор.. про беземоційність Белли з х.ф. Сутінки.
В принципі, я була з ним згодна - дуже вже сухо вона грає.
Але переглядаючи вкотре цю стрічку, уважно слідкуючи за дівчиною, впевнилась в суб'єктивності тих слів. Вона грає відповідно до своєї ролі. Таку собі тиху "сіру мишку", душевний стан, страхи і полегшення якої відображуються лише на її обличчі.
Але мене цікавить інше: хоч колись, на постері, Едвард зобразить радість? А то, з першого по останній, настрій в нього коливається від пекельного гніву до бездонного відчаю

Страшно подумати яким він буде в четвертій частині. Мені аж шкода хлопчика