Pure freedom around.
Ніякого лаку, ніякої типової їжі -  лише незвичне та мінімум м'яса. Ніяких утискувань зовні та усі можливі зусилля витіснити утискування всередині, методом заміни і заповнення теплом.
Без читання обійтись не вдається, але по закінченні моїх улюблених мудрих, тихих, глибоко-психологічно-аналітичних, англійських книг минулого, зараз перейшла на легковажне, сучасне і це корисно. А ще розмови. Мої з дівчатами про життя та нас, мої з Андре про техніку і побут, чиїсь про село і людей... Останні особливо розряджають своїм незобов'язуючим, незатійливим, безперервним потоком.
А вчора вночі Андре показував мені проекторне шоу на білій стелі за допомогою мого телефону і лінзи. Портрет Доно видно було чудово!
Так почалось моє літо.

Цього разу, проголосувавши, почуваєшся не як після безглуздого театрального дійства, а так, ніби дійсно виконав обов'язок і ти неабияка частка своєї країни. Без понтів! Скоріш, зі стриманою відповідальністю

Я сподіваюсь ніхто на мене не образиться, але.. ну, маєм ми з Доно пристрасть ототожнювати близьких із чимось. То зі стихіями, то просто з образами, а то.. з песиками..)
Отож, першими висміємо себе:

Я:
як виявилось, ніщо інше так не асоціюється зі мною, як... болонка! (╥﹏╥)
Доно: оце самонім на прогулянці (Вален із стрижкою попала в 10-ку!)

А це самонім ще коли мала довге волосся

Доно:
я давно їй казала, що вона викапаний кокер-спаніель. Її це бісило дико, але врешті-решт зупинились на спринтер-спаніелі і змирились бо правди ніде діти. Але в очах мені стояв трохи інший образ і я таки знайшла більш схоже

Шотландський сеттер

На цих фото вони особливо схожі!






Для моєї Жужу і для Вален ми не могли поділити борзих, але.. найшли ідеали:

Вален. Афганская борзая

Жужу. Салюки (Персидская борзая)

Енді. Бігль

Андре. Боксер

Мала. Чорний лабрадор

мій тато. Англійський бульдог

Іванко - тато Доно. Ротвейлер

Можна не читати бо занудто, замутно і самозакохано

В мені живе дві Сохвийки. Одна - Со - любить жіночі кеди (низенькі, бажано квіткові або білі), шкіряні браслети, забавні або великі годинники, акуратні, "азійські", жіночі рюкзачки, чорні джинси, приталені толстовки і притатлені,  легенькі кофтинки з трикотажу або обвисаючі, вільні.
А от Софія любить витончені, жіночі годиннички; ніжні, крихкі, ледь помітні браслетики; підбори-шпильки висотою 3.5 - 5; "маленькі, чорні сукні"; сумочки на довгих, тонких ремінчиках.
І ці дві мене ніяк не можуть ні вжитись, ні поступитись. У першому образі я почуваюсь вільно і в ладах із собою. Але мене постійно і нестримно тягне до об'єктів із другого образу (ну, прям Повітря і Квітковий сад!). Більше того! Я не люблю сполучати різні речі, мені до душі насолоджуватись кожною окремо. Коли пропонують пити каву з фруктами, це не підходить бо кожне з них надто цінне щоб їх змішувати і втрачати оригінальність смаку кожного. Тому вдягти дві витончені речі на одну руку я не можу.
Але я й не можу кожен день міняти одне на інше бо люблю, коли якась одна річ настільки постійно з тобою, стільки "ви разом пережили", що вона стає, як друг; як Ґра!
Це тяжкий вибір... І добре тим, у кого одне "я". Тому зараз на правій руці у мене шкіра, дерево, бурштин і "душевне" срібло - мій давній друг Ґра. А на лівій більш декоративне, хоч і теж близьке - Дубовий листок (схожий на пір'їну), витончений годинник і нєжнєйший браслет з гірського кришталю та аметисту (довго лежав - береглааа, але життя іде і треба жити, коли живеться!).
Консенсус знайдено! =)

Випадково велика кількість овсяної каші на сон грядущий)) какао і "Хайтарма" - сильний дух фільму

Якщо ми переносимо в житті випробування, це ще не значить, що вони неодмінно зроблять нас сильнішими. Для того, аби це сталось ми повинні зробити правильний вибір, піти саме тим шляхом, який принесе нам практику, а відтак силу. Часто, це найскладніший.

"Я хочу простити" і "я хочу ПРОСТИТИ" це різні речі. В першому випадку ми хочемо позбутись гнітючості, не бути винними перед Богом в непрощеності, загалом аргументи різні і, переважно, егоїстичні. В другому ж ми просто вибираємо прощення замість глухих образ і докорів. Це міняє небагато, але в нас є бажання піти іншим шляхом. А далі вже можна просити помочі у Бога

Приглушеность чувств идет на пользу человеку мягкого нрава