Волошки - дивовижні квіти. Але особливої краси вони набувають тоді, коли починають в'янути і де-не-те втрачати свою синь на заміну "сивині"

Моніфік! 

Кумедно так!) Куратор теми по Солі на 4pda "кинув мені в рєпу" +1 за оригінальність. Там, де треба було сказати "звонилка", я сказала "отвечалка на звонки". Адмін довго сміявся і дуже просив не ображатись. Але сказано так було свідомо: звонилка в мене є, а от "отвечалка" мене не влаштовує. Тому + я отримала скоріше за їхнє нерозуміння. Проте, посміялися))
Доброї днини, Тридцять перше травня! =)

Я виросла в іншому середовищі.

Розуміюча, толерантна мама, котра, ледь не свято, поважає твоє право на власний простір, приватність; діє на тебе лиш переконаннями і власною думкою, яка для тебе дуже важлива; але завжди готова розділити твої захоплення.

В моєму житті було не так багато друзів; але вони були завжди. Одні змінювали інших з чітким розкладом. І всі ті, з ким дійсно дружила - а не просто тусувалась - були справді хорошими людьми - цікавими, особливими (оце вже точно), складними, чи просто добрими. З більшістю з них в мене збереглись теплі стосунки або залишились теплі спогади.

Я виросла в цьому і не знала іншого. Тому, коли люди нарікали на нерозуміння і відсутність близьких людей, я радила їм озирнутись, намагалась сказати, що близькі є, просто вони їх іще не розгледіли, не визнали.

Але останнім часом я почала усвідомлювати, що справді - не всі, мали те, що й я. Далеко не у всіх є чуйні батьки, які не тиснуть, не володарюють, а завжди приймуть фізичну участь, коли будуть потрібні і повсякчасно, мовчки переймаються тим, про що не знають в твоєму житті; коротше: батьки!

І ще менше мають однодумців. І той повсюдний стогін про самотність та відсутність поплічників - не надуманий, він не вигадка - вони справді живуть самотньо. Навіть найближчі мені люди - у більшості з них, чомусь, серйозні проблеми з ріднею. І в колишніх і в теперішніх; це закономірність і це мене тривожить. Лишається єдине питання: так виділилось саме моє оточення, чи це проблема більшості?

І мені стало страшно шкода людей.

І, як мені віддячити Небу за такий дар?

Я это я. У меня все есть... Повседневность... Дни, не обремененные надеждами и горестями. Ничто не меняется. Я счастлива жить этим. Я здесь. И ты здесь, со мной. Я стала твоим утешением, а ты станешь моим
"Дюрарара!"

Останнім часом, в якості радісного дозвілля, приємнішого за походжання по Тумблеру, читаю 4pda, тему по Солі і решті софту. Безглуздо це, мабуть, але мені так подобається! Навіть, якщо 96% того я ніколи не робитиму і інфа мені ця ні до чого, мені просто в кайф, мені цікаво, це - моє!
Проте, нині надибала штукенцію єдну: ніби простий перемикач профілів, що, в теорії, мав би економити заряд, але не у всіх це робить; а в мене таки економить, принаймні поки! Та й гарнющий! Тож радію ^___^

DX Battery Booster-Power Saver