неділя, 30 грудня 2012 р.

◕ ◡ ◕

- Пожалуйста, - прошептала она, открывая книгу, -
забери меня отсюда хоть на часок,
очень прошу


Бували в мене такі дні. Ще раніше, до листопада місяця. Тепер я, ніби, не хочу віддавати серце неживому - так само пристрасно любити свій блог. Але я, все ж, люблю свою "роботу", чи, скоріш, можливість втілення своєї пристрасті: писання. Тому не можу не любити й блог.
А сьогодні мене взяло, зовсім, як колись. Намагалась дивитись фільми, але натомість хочеться запоєм писати, строчити тексти, думати і знов строчити.
Наши дети всегда будут понимать нас благодаря нашим подаркам
"Атлантида, затерянный мир"
Гена (сусід знизу) ! А вгадай-но, що це там шкряботить! Ах-ха-ха! Це "сови" вийшли на "полювання"!

субота, 29 грудня 2012 р.

Та чо там?! Баби пишуть і я напишу!
Хотіла собі чорний, матовий лак. Яким би похмурим це не здавалось, сказати нічого - короткий, чорний манікюр виглядає стримано і стильно. І все ж: чорний! Були сумніви-пересумніви і, нарешті, рішення! А тут ще чорно-біле вбрання на д.н. (від чорно-червоного, темно-коричневого і до чорного: наш стіль всьо тємнєєт)!
Шукати не було де і коли, аж тут: "Космо" (остаточна втрата репутації.... ) - суто бабський магазинчик - те, що тре! А вибір-то нічогенький!
Придбала, правда не матовий. Але яка ж няша! Бутильочка прєлєстного дизайну з мілєйшим логотипом і ломленим шоколадом на дні - запашний лак! Долой всі правила і стриманість стилю! Тож тепер-ки будю я чорненьким вужиком - ссс - мій рік змійки - рівно 24! )
Як буде більше часу - виправимо на мат і додамо білого і коричневого-глянцевого!
Я - маленька, пакосна підлота? Давно такого не було.
Навіть не пам'ятаю коли і з якого переляку підписалась на користувача @muslyvsluh у твіттері, і ось зачепилась почитати: знайомий, доволі банальний, для нашого часу, типаж - мислячий, розчарований, озлоблено-агресивний -, але ці соплі мені чути вже набридло, тим більше, що в реалі мені їх вистачило, а отже - читати безглуздо. І тим не менш, якось затягнуло, а потім захотілось... насолити, чи що, цьому зарозумілому "герою", наче сказати правду. Це, звісно ще безглуздіше, і цілком марно - скільки такого було говорено-переговорено -, але враз відчулась якась не те відповідальність, не те розуміння/приязність.
Інколи мене охоплює страх: мені на долі написано, щоб прив'язуватись до слабкодухих, але непересічних, цікавих і дещо фатальних нитиків? Я так не хочу

https://moonlightsummoneranimelyrics.blogspot.com/2016/09/warabe-uta-tennyo-no-uta.html?m=1