Я забула "відсвяткувати" ДН моєї Соли (телефон). Тепер їй річок, тепер нема гарантії, тепер я хочу прошитись кастомом (неофіційна прошивка - вирізане зайве). Хотіла. Андре та я на полі бою - і мені вже не кортить нічого шити. Постійні підвисання і непевність "чи встигне запуститись камера або відкритись-закритись щось інше", звісно, нервують, але з dodol launcher все значно полегшилось і + з мінімумом прикрас ми можем жити))
Тож:

Сола-чі, омедето!!!

"Угол ее круглого дома" цитати part 3

І просто цікаві роздуми про чоловічу натуру; дуже правдиві, як на мене, і гарно викладені, але не єдиноправильні:

Порой мужчины, как пустые лестницы, унылы. Возможно, любят - но молчат. В своих мужских мирах у них, должно быть, все иначе, здесь же они лишь убегают, оставляя рябь, чтобы курить и множить тупики.
Я злюсь, но понимаю, что мужчины приходят в этот мир, неся сомненья. Им "да, сказать заведомо труднее, им легче "нет" отдать в хозяйство девичье.
И я не тороплю. Я снова жду, я покупаю платья, я стрижку делаю такую, какую любишь ты. Я вся твоя, но даже я не знаю, когда сотрутся каблуки у туфель Веры

"Угол ее круглого дома" цитати part 2

Мне тем интересннее, какое именно будущее случится, оттого, что случится оно вопреки всем моим планам и предположениям. Что ж, жизнь учит держать удар. Делать лимонад из лимонов. Ведь нам всегда достается именно то, чего мы хотели получить, другой вопрос, что на складе не оказалось вещи нужного размера или цвета

Похожими могут быть обстоятельства, но не любовь: любовь соткана из мелких деталей, мелких, но способных нарушить все ходы, стратегии, планы... ... Полутона, переходы - вот, что делает каждую любовь особенной.

Я научилась не жалеть. А не жалеть - значит верить. Открывать сердце. Горжусь всеми пролитыми слезами. Их соль действительно лечит. Со временем то, над чем ты когда-то плакал, обязательно утрачивает былую остроту - воспоминание становится легким, как тополиный пух

Забавно оглядываться туда, где простыли мои следы... Какой я была, сколько всего отпущено, написано, сказано... И как долго нужно учиться молчать о главном - чтобы не выболтать сокровенного первому встречному. Но и это нужно было пережить, ты понимаешь?

"Угол ее круглого дома" - анотація, цитати part 1

2.02.2014

За сьогодні почала і закінчила одну книгу. Правда вона виявилась на 55 сторінок :Р Але ж закінчила!))) І, навіть, дещо перечитала. Ці 55 сторінок виявились напоєм, який грів душу і наповнював світлом. А ще "Угол ее круглого дома" - це суцільна цитата, притча, як "Маленький принц"! Його можна розтягти на уривки, але краще, час від часу, просто перечитувати усе: і нап'єшся, і переосмислиш по-новому, і цитати на 3-тій раз вже будуть в голові, а не на стінці у вк.

***

Невозможно быть предусмотрительным, следуя за счастьем

Никто из нас не особенный, но мы мало чем похожи

Я люблю писать о том, что было, как будто это происходит сейчас

На перепутье всегда кажется, что есть выбор, правда?

Мы становимся зрелыми, когда учимся смотреть на жизненные обстоятельства отстраненно. А сама история... Что ж, в ней, как и в жизни, нет выверенной схеммы

Слезы - наш женский способ справляться с замкнутым пространством дурных эмоций и с сослагательнім наклонением, которое дразнит обманивой близостью желаемого через забор непреодолимых "бы"

Как часто жизнь не дает нам возможности действовать, не для того ли, чтобы задуматься действительно ли действие необходимо?
Интересно, есть ли на свете большие города без пробок? И как их жители оправдывают опоздания, личные неудачи?

Зраночку вже намітила собі аж 5 книг, і вклала їх у "закладки"! Амбіційно, правда? Взагалі, я за те, щоб читати одну книгу, а не цілу купу одночасно - і мабуть так і буде - от тільки яку саме важко вибрати бо кортить всі. Майже кожна - абсолютно відмінного жанру. Жіноча класика 19 ст. - гідна і психологічна та більш спрощена, релігійна. Пригодницька класика; закордонні нотатки блоггера, в легкому, жартівливому стилі; і сучасна проза (вона ж сучасна?) з філософсько-щемливою назвою. До всього цього мені бракує лиш маленької, світлої, добре провітреної кімнатки в чужому місці, а ще краще місті, а найкраще країні

Ёлка - Я пришла за тобой (це лінк, він тиснеться і грає)

Не знаю причини цьому, але коли я віртуально доторкуюсь до життя цих хлоп'ят, з кола yazku, їхніх робіт, що відображають наповнення красою і сумно-легким вітром, вони гріють мої захололі відчуття, навівають нове дихання, інше...

автор His Boy

Остін не дозволяла собі любити. Навіть, коли була закохана, вона стримувала себе від м'якості, забороняла своєму серцю танути, охолоджуючи його сарказмом. Гаскел мала більше хоробрості щоб прийняти свою правду. Вона визнала свою потребу в любові - нехай навіть нещасливій - і просто занурилась у теплоту змішану з болем. Вона лишилась людиною, сумною, але людяною. І причина цього висновку не в хороших чи поганих закінченнях, а в нездатності однієї описати кінцевий момент зближення героїв зворушливо, замість логічно та інформативно, з'ясувально; і в спроможності іншої описати той же момент тепло, навіть пристрасно, але природньо і без перебору в сентиментах