В полкничному краю моєї бабусі тільки старі, смачні, запашні сорти, тож змалку я їм тільки дрібну полуницю, справжню, так би мовити.
Вперше за 24 роки я, в полуничний сезон, в червні, не в селі, тому "годуюсь" із чужих городів.
Енто "Дамскі пальчики", в двічі більші за звичні. Аж до рота брати страшно

У вечірньому небі - умиротворення і благодать в теплих кольорах - як і належить, після дощу

Сила добра в світлі його серця. Зло передбачає людські вчинки, судячи по собі. Але світло, яке в людині, може зробити її дії непередбачуваними. Тільки б за світлом іти; попри страх і яскраві бажання. Бо голос світла дуже тихий, майже природній, тому в розпізнаванні його потрібно тренування. І, все ж, він трохи відокремлюється від загального моноліту думок

Ніяк не звикну, не повірю, що літо тільки починається, а не вже закінчується

Якби було менше дозволів і ломань правил, може й час світу йшов би повільніше...

Мороженка розтаяла і затопила клюковку

"Нарешті я знову набула ту пресильну і знайому - ніби, не лише по книгах - атмосферу, вийшовши з земель Елронда. Це трішки сумне щастя і душевна втіха знову зупинитись у таких знайомих і дорогих місцях. Словами цих унікальних відчуттів не передасиш, їх і зрозуміти не зрозумієш. Сюжет мізерний, монотонний - від дня до ночі; ніч перечікуєш за страхом, а день іще тужливіший. Але дороги ті яскраві і чіткі, ти дійсно по ним йдеш. Бачиш усю велич і всю похмурість. Чомусь ці картини так легко малюються. Відходячи подалі від пафосно-убогих голівудських образів, мені легше зорієнтуватись і намалювати найправдивішу картинку".

А зараз я вже в лісах Фангорна. І все - та ж дорога, той же ж дух: сухої древності і волі. Я ясно, всюди відчувала його в 15; зараз мені потрібен путівник щоб знову в нього зануритись