Я мог бы провести всю жизнь, гуляя каждый день по новому городу

Oomph! feat. Apocalyptica – Die Schlinge

Терпение, конечно, сильное оружие, но иногда начинаешь сожалеть, что оно не огнестрельное

Я люблю погодну утилітку севена. Вдень вона - примітив; а от в грозу, чи, особливо, вночі, вона навіює на мене атмосферу місяця, що зображений на її інтерфейсі. В хмарну ніч, я відчуваю реальну прикрість через відсутність віртуального місяця в кутику монітора. І от я спостерігаю, як поградусово падає температура: вдень була 21, ближче до вечора 19, далі 18, 17...

Katharina Nuttall - Stripped

Я слухаю це і згадую, як ми утрьох, вночі, дивлячись на зорі, слухали її на колонках із саббуфером. Всі моменти того вечора. І відчуваю біль...

Нарешті я додивилась (змогла додивитись)

Встреча снежным летом/Natsuyuki Rendezvous

Рёсукэ Хадзуки, 22-летний парень без определенных занятий, влюбился в молодую вдову Рокку Симао, хозяйку цветочного магазина. Рёсукэ, хоть и слаб зрением, высок и недурен собой. Симао, хоть и старше Хадзуки на 8 лет, выглядит его ровесницей, а как, скажите, хрупкой женщине с магазином управляться? Так что герой начал осваивать нелегкое ремесло флориста, а когда вторая продавщица объявила, что уезжает, понял, что скоро останется вдвоем с любимой и тогда… Только все испортил блондинистый парень, парящий в воздухе и утверждающий, что он – Ацуси, покойный муж Рокки, причем видеть его может только Хадзуки, которому о хозяйке дома лучше забыть!
Вот такой получился треугольник! Дух Ацуси остался в нашем мире, потому что хозяин недожил, недолюбил, да и в брак школьные друзья вступили, зная, что один из них неизлечимо болен. Рокка за годы одиночества привыкла заглушать боль работой, а Ацуси парит себе в безсильном одиночестве, что порядком его утомило и измотало. А тут замелькал настырный Рёсукэ - угроза и шанс одновременно. И Ацуси, играя на чувствах парня к Рокке, просит его уступить свое тело ему - духу...

Цікава така річ. Є в ній дух; незвичний такий, нагадує ним деякі твори Муракамі. І хоч тема незаспокоєної душі коханого, далеко, не нова, викладена тут незвично. "Коханий", наприклад, цілковитий егоїст, та ще й нікчема! Проте талант і ніжна душа. А другий - простацький хлоп, невибагливий і нетямущий в чутливих тонкощах. Але закоханий, по вуха, що не свідчить про таку ж силу почуттів, як у зачепленої ним пари.
Вони не типові, омріяні слабкою статтю, герої-коханці, зате більш реальні, земні. Рокка вийшла самою позитивною, проте її тяга до живого представника чоловічої статі, зробила її самою, що не на є, реальною, серед них.
Кінець також неочікуваний, хоч в процесі серіалу і задавалась питанням "як завершиться?"; чомусь, здавалось, що буде без банальностей.
Загалом, любопытная вєщь, що лишає приємний слід...

Aimer - Anata ni Deawanakereba

Сьогодні День плутання слідів в осінньому парку!

Плутайте, на здоров'я! =)

Мої кількаденні муки закінчились: віндовс встановлений, активований, працює інет. З останнім були проблеми, вже шукався майстер; але це було непорозуміння, і на третій день воно вирішилось. Я наче й не кіпішувала сильно і не переймалась (після таких тривалих неполадок з Клєо, мене не настільки зачіпають проблеми з компом і технікою в цілому; можна сказати взагалі), але коли все так в одну мить вирішилось, мене почало картати сумління, що я все ж надто багато уваги приділяла цьому питанню. Заради чого стільки думок? Які цінності я собі встановила? Загалом от так...
Тепер про приємне: я щаслива, що маю новий апаратик. Машинка виявилась така тихенька і від цього я ще щасливіша, бо переймалась з цьому приводу. Працює вона оперативно - моторна)) Хрому велика подяка - він суттєво спростив початковий процес адаптації - переніс усі мої налаштування і наповнення браузера. У розповіді Доно, раптово і саме собою, прийшло ім'я: Махо. )) Трохи видозмінились кольори, тож треба звикати. З'явився апостроф, що до нестями приємно, хоч і дріб'язково.
На ній немає жодних моїх файлів. Я звикла, що після переустановки, файли для налаштування і взагалі мої, завжди під рукою; а тут порожнеча, як після падіння Сісіґамі. Тож, взявши свою двійку-флеху, почала поволі перекочовувати. Роботи ще багацько, але це приємний клопіт; і чудово, що не нагальний...)

А взагалі, я рада, що повернулась в онлайн, бо страшенно скучила за писаниною і є чим поділитись за цей період. Навіть почала писати паперові нотатки 0_0 )) "интерфейс интуитивный" ))
А ще, ми вчора з Доно провели прекрасний вечір. Зі свічками, кавою і її парою, імбирним печивом у пудрово-лимонній глазурі (глазурі було мало), лежанням у темноті і казками, народними і вигаданими.
А після того, як лишилась сама, я почала записувати ту казку і так розійшлась, що мені аж сподобалось. Писала б, от так, і писала, вигадуючи на ходу всі деталі, сюжети і характери...)