Мої кількаденні муки закінчились: віндовс встановлений, активований, працює інет. З останнім були проблеми, вже шукався майстер; але це було непорозуміння, і на третій день воно вирішилось. Я наче й не кіпішувала сильно і не переймалась (після таких тривалих неполадок з Клєо, мене не настільки зачіпають проблеми з компом і технікою в цілому; можна сказати взагалі), але коли все так в одну мить вирішилось, мене почало картати сумління, що я все ж надто багато уваги приділяла цьому питанню. Заради чого стільки думок? Які цінності я собі встановила? Загалом от так...
Тепер про приємне: я щаслива, що маю новий апаратик. Машинка виявилась така тихенька і від цього я ще щасливіша, бо переймалась з цьому приводу. Працює вона оперативно - моторна)) Хрому велика подяка - він суттєво спростив початковий процес адаптації - переніс усі мої налаштування і наповнення браузера. У розповіді Доно, раптово і саме собою, прийшло ім'я: Махо. )) Трохи видозмінились кольори, тож треба звикати. З'явився апостроф, що до нестями приємно, хоч і дріб'язково.
На ній немає жодних моїх файлів. Я звикла, що після переустановки, файли для налаштування і взагалі мої, завжди під рукою; а тут порожнеча, як після падіння Сісіґамі. Тож, взявши свою двійку-флеху, почала поволі перекочовувати. Роботи ще багацько, але це приємний клопіт; і чудово, що не нагальний...)

А взагалі, я рада, що повернулась в онлайн, бо страшенно скучила за писаниною і є чим поділитись за цей період. Навіть почала писати паперові нотатки 0_0 )) "интерфейс интуитивный" ))
А ще, ми вчора з Доно провели прекрасний вечір. Зі свічками, кавою і її парою, імбирним печивом у пудрово-лимонній глазурі (глазурі було мало), лежанням у темноті і казками, народними і вигаданими.
А після того, як лишилась сама, я почала записувати ту казку і так розійшлась, що мені аж сподобалось. Писала б, от так, і писала, вигадуючи на ходу всі деталі, сюжети і характери...)