Сьогодні я пережила два потрясіння: це "Па де де (Лускунчик)" - Чайковського і "Краплі запізнілого дощу" - Коляди.
Це був справжній удар, подвійний, і він накочувався хвилями. В такі миті оголяється вся істинність існування і правда стає очевидною.
А композиція Коляди - така обережна і спокійна - наприкінці шибонула, як раптовий поцілунок: приємний, бо бажаний, але шокуючий бо неочікуваний, перший, саме від цієї дорогої людини

 ___________________________________

Роман Коляда − Drops of rain late
 

Kevin Kern − I Miss You

автор роботи Succombe au charme

Вражаюча серія Шерлока ( 2 - 1):
 оповідь про особистостей, що уособлюють чоловічий та жіночий концентрат функціональності і принад. А ще фатальної незаурядності та вічної пов"язаності

Ти - скрізь; а я можу це бачити

The Cinematic Orchestra − To Build A Home Feat...

Ще один спогад:
Не пам"ятаю звідки ми їхали - чи то зі Львова, чи до Києва після літа -, лив дощ, під колесами так шуміла вода, що я ледь чула музику в плеєрі. За вікном усе було соковито-зелене, а згустки води, що кидалася нам у вікна, були світло-сірі - красиве сполучення кольорів. Я слухала симфонічні композиції Muse, але ця картина мені найбільше запам"яталась під

Я знаю, що розповідала вже про це, та тільки-що прослухала цю саму пісеньку Еммасика

Сьогодні вранці прокинулась і згадала фестиваль Шешори: я лежала на траві, до мене підійшов хлопака, дав шматочок затверділої смоли і без слів пішов геть; і досі згадую з посмішкою)

У собак есть хозяин. У кошек — обслуживающий персонал