Сьогодні я пережила два потрясіння: це "Па де де (Лускунчик)" - Чайковського і "Краплі запізнілого дощу" - Коляди.
Це був справжній удар, подвійний, і він накочувався хвилями. В такі миті оголяється вся істинність існування і правда стає очевидною.
А композиція Коляди - така обережна і спокійна - наприкінці шибонула, як раптовий поцілунок: приємний, бо бажаний, але шокуючий бо неочікуваний, перший, саме від цієї дорогої людини

 ___________________________________

Роман Коляда − Drops of rain late