З народження до закінчення юності в людині немає страху розчарувань; в її душі незмінно живе надія. Відсутність страху дає тонко відчувати й смакувати життя, світ, події, тепло. Ці світлі відчуття накопичуються і стають для нас стрижнем, маяком. Коли приходить дорослість зі своїми реаліями, важкими рішеннями, відповідальностями ми маємо чим зігрітись - 1, а головне: всередині завжди зберігається той орієнтир благ, до яких ми повинні скеровувати своє життя, всупереч, переборюючи негаразди, самотності та сумніви