Хтось сказав: "Росіян не налякаєш недостачею: замість серветок - газета "Правда", і чорний хліб на заміну беконам, аби лиш за Отєчєство". Росіяни, почувши таке, могли б пишатися. Але я не вважаю, що така самовідданність між ними повальна. Молодь вже не захоче жити гірше. Можна сказати: "нове покоління - розніжене, вже немає того героїзму, що колись". І це також буде правдою і правдою ганебною... В такому мисленні і світобаченні люд виховувався віками. Але.. невже лиш в приниження можна поставити молоді такі погляди? Відвага та жертовність зараз вже не настільки принадні, бо люди дійсно стали слабкі й боязливі. От тільки, чи лише безчесно це? А може це ставлення є наслідком вікових розчарувань? У цілях боротьби, у лідерах і результатах. Може саме молодь, нарешті, допетрала, що війни та вдаваний героїзм - це лиш використання їх тими, хто має свої власні, корисливі прагнення, девізи війн дуже відносні, жертовні, отже не варті такої відданості. А тому хочуть жити спокійно щоб, як казав Гендальф: "заботы людей и маленькие проявления добра, замедляют окончательный приход зла".