Читаю Сільмарілліон, як Притчі чи Псалми. Вечорами, з тих пір, як припинились дощі, дивлюсь в глиб неба і на пагорби хмар, синьо-срібних у світлі невидимого місяця. Ранками гріюсъ під сонцем в зеніті, яке прогріває до недр тіла. Щодня ласую новими, натуральними, здобними солодощами. Занурена в цьвірінькіт різноманітного птаства вдень, а, коли сонце зайде, вслухаюсь в таємниче кукання зозулі у гаю.
Мій жаданий від'їзд...