Сьогодні так гарно поплакала, аж легше: не навзрид, але від самої душі. Зачепила ідентичність наповнення наших з мамою чоловіків: один в один, тільки персонажі дзеркально перевернуті. Ніхто не ідеальний, але, навіть, без "різноманіття")), просто копія. І дуже важко, коли немає сильного, плеча поряд... А у відповідь мені подзвонила Доно і тато запитав, які квіти купити..) Тож тепер в улюбленій вазі стоять Мої сині іриски ♡ І мамині жовті тюльпани