Тіло - це та доля, яку нам Бог назначив і ми повинні її прийняти. Воно, хоч і нетривале, та по своєму устрою, досконале. Але все одно є "тулубом, який приносить користь навіть своєю смертю, бо все йде на переробку. Безвідходна утилізація тіл в ящиках чи без. Адже органічна оболонка – це речовини, що знадобляться рослинам, яких споживатимуть тварини, котрих з'їдять нові тіла інших людей."© Наталка Ліщинська
І це, по-своєму, теж досконалість, тільки трохи іншого штибу. Відчуваючи себе чимось більшим, ми можемо нарікати на такий устрій себе. Але, при цьому, забуваємо основне: Бог нас аж ніяк не обділив; не назначив нам рівну до тварин долю і не дав розум, прирікши на ганебне зникнення опісля. Бо до всього ми маємо іще й душу. І тут уся вічність і вся надія. Вона - як винагорода, основна наша суть. Якщо лишень ця душа не буде гідна ще ганебнішого зникнення, ніж тіло. Бо в той Світ чистоти і промінневості, не має вноситись щось потворне