Багато сумнівів, страхів, думок було останнім часом. Почались вони в грудні, перед 21, коли я намагалась змусити душу перестати любити і втішатись тими речами, якими було заполонене моє серце і мій блог минулого літа. Я розуміла, що ці речі минущі і якщо я не навчусь втішатись лише Небом і любов'ю, то кожен раз мені болітиме і лякатиме втрата цього. Насправді ж я боялась, що воно стане перепоною у моєму шляху до неба.
Це силування душі спричинило багато зла, страхів і в подальшому великих провин. Півроку я намагалась із ними боротись і шукала відповіді, що правильно і що можна. Втратила любов, що билась ключем і життєрадісність. Стала боятися себе. Втратила спокій і лиш зі сльозами згадувала колишнє умиротворення.
І тривало це аж поки я не відкинула всі страхи, не почала надіятись попри, не повірила Його обіцянкам вперто, (хоч і, можливо, й не мала вже на це права) поки не зрозуміла, що любити можна, якщо воно не зле, якщо народжує сяйво в очах і дарує наснагу, викликає посмішку в оточуючих - воно не може бути зле, це часточка Божої любові.
Те, що тобі дається від народження, твій характер, твої схильності - вони нащось треба, вони можуть принести користь і добро, головне слідкувати щоб не чинили зла. У всіх святих, на яких варто рівнятися, були свої особливості й характери і вони зумовлювали їхні вчинки через призму віри та любові. Якби досягти досконалості - хоч відносної - в любові - це основне, решта прийде сама.
Що із цього правильно я не знаю, але досі дійшла до цього, далі сподіваюсь лиш на Нього, бо сама я впоратись не здатна.

Коли до мене, поволі, почало приходити усвідомлення цього, трапилася й ця книга в парку Шевченка, "Вічник", і вона його іще ствердила. А в рецензії вказано: "Це - подарунок долі для того, хто запитує себе: «Хто я, звідки я, для чого я? І куди я йду?» Це письмо допоможе віднайти себе й укріпить у великому Переході з нічого у щось"

Але багато до чого я ще не дійшла, попри все не зробила основного. Те зближення і спілкування; те життя разом і вкрок - це все ще належить, про нього стільки думалось і досі нічого не ввійшло в життя