Колись давно я почула про ломографію і чомусь ще тоді вирішила, що я, якимось боком (можливо своєю любов'ю до фотографування, в цілому, і легкодоступному особливо - ще з дитячих років), маю до цього близьке відношення.
На той час це було не так просто: прояв плівки, і вона сама, були справою недешевою і, вже точно, ніхто не дав би тут розгулятись дитині.
І тим не менш, з роками ця пристрасть не втратила своєї сили, а лиш знайшла доступність.
Нещодавно мені, чомсь, пригадався цей вид самопрояву і подумалось, що це, мабуть, і є тим, чим вщерть заповнена мережа з Тумблеру і йому подібних. Тільки зараз люд знімкує свої кави-коте-мобіли більш професійними апаратами, щоб "як гулять, то вже гулять"!
А сьогодні, пішовши по інфо про камерофон, натрапила на мобілографію і знову спливла ломографія.

Ломографія:

 — жанр фотографии, который ставит своей целью запечатлеть на снимках жизнь во всех её проявлениях такой, какая она есть.[источник не указан 460 дней] Ломографы ищут красоту в огромном количестве заведомо некачественных плёночных кадров, снятых с необычных ракурсов.

Для этой цели изначально использовался выпущенный в 1983 году автоматический компактный фотоаппарат Ленинградского оптико-механического объединения «ЛОМО Компакт-Автомат» («LOMO LC-A»), откуда и произошло название

Почалась ломографія з приколу. Двоє австрійських студентів Віденської академії мистецтв Маттіас Фігль і Вольфганг Странцінгер відпочивали в Празі, і Маттіас всього за 12 доларів купив на складі магазинчику фототоварів «ЛОМО-компакт». Друзі об'їздили всю Прагу, знімали все підряд, не зважаючи в об'єктив, що називається, «навскидку». Потім, повернувшись до Відня, продовжили забавлятись з камерою на даху студентського гуртожитку. Коли вони надрукували фотографії і виклали з них панно, то були вражені результатом. Це були знімки, що «зберігають спогади».

Так, я люблю високоякісні фото, просто обожнюю, і шпалери з них тицяю скрізь. Але ломографія, як на мене, важливіша за них. Фотографи не мають права зневажати її бо вона виконує саме те, заради чого, власне, і був створений/бажаний фотоапарат - фіксує спогади хаотично і тим - живо й правдиво.

Профі не вистачає саме цього. Профі суха красива картинка.

А от ми з Доно "работаем в технике Айфонография"  

Почалась айфонографія, ясне діло, з айфонів, ще коли їхнім камерам було по два пікселя. Але тепер цей термін розповсюджується і на андроід, загалом, на всі смарти.

З чим вас і нас вітаєм! Теперь ми знаем, что ми делаем.

Якщо завтра знайду час (такь какь я крайнє занятой чєловєк) після того, як подарую Назарку сію цацу (смотрітє пост више), то напишу про дуже особливу книгу. Правда, прочитала я її вже з місяць як,. але тим не менш!