Близько третьої ночі мені подзвонив "Прив. номер" і кволим голосом не в адекваті, обривчасто покликав маму двічі. Я пояснила, що "нє по адрєсу", у відповідь пролунало незакінчене "а.." і довго ще висіли на слухавці.
Номер виявився Андре. Занепокоєна, я набрала його, "а в атвєт тішина".....
Вже вранці мене запитали "якого я дзвоню о третій ночі?!"; загальним визначенням випадку було: "містика! 0_0".
А іще, останні кілька днів я, здається, вживала смачну, ароматну, закордонну каву без кофеїну. Тільки цим можна пояснити пасивні емоції до неї самої і опісля неї, що за кілька днів почало мене дратувати. Сьогодні була куплена звична, випробувана.
Ні, сподіваюсь я не наркоман. Чи наркоман... А що? Іншим можна зависати на іграшках і дудлити пиво літрами, а мені нізя двічі на день потішитись кавою? Хм!
Автоматично ввімкнувся наступний трек - Фльор - Формалін - вимкнути серце не дає, хоч давно вже не вслухаюсь в їхні похмурість. Але вони, здається, вже стали частиною мене, обожнюваною і невід'ємною.
Що це таке виє, а вимкнути ніколи?! Carey Mulligan-Liz Caplan – New York, New York Theme