Коли від'їздила з Києва у 20-х числах, дивлячись на покриті памороззю вікна авто - від якої воно виблискувало, як кришталеві крихти -, мені прийшло розуміння, що не варто картатись - як це робила я - за той спокій чи блага, що зараз маєш: все минає. І, можливо, живучи спокійно, в радість зараз, ти, ніби, заряджаєшся, відпочиваєш перед складнощами майбутнього. Проте, "зарядка" не єдина твоя турбота на сьогодні - посилене духовне тренування, щоб не бути застатим зненацька

багато-хто знімав у тих умовах, в яких я побачила це вперше, але нікому не вдалось вловити це найтонше сяйво

лиш тут щось наближене