Со склонов Кокурико / Kokuriko Saka kara

Це ода морю, дружбі, служінню близьким, хоробрості, вірності минулому; ода силі - у всіх розуміннях цього слова - юності.
Спочатку я її не оцінила. В ній не було казки, а до миловидної теплоти "Шепіту вітра" - вона не дотягувала. Але була в ній, дуже особлива, атмосфера, омріяна мною здавна: моря і маленького, дружнього містечка, де дотемна відчинені крамнички і в них горить тепле і близьке світло жовтуватої лампочки накалювання. Де все затоплене благодатною зеленню, тітоньки не поспішаючи ходять з продуктовими пакетиками і розмірено поливають квіти. Де по місту ходять пішки, їздять на велосипедах, а автівки лише вантажні. Де молодь, свою живу працю, виконує власними, дужими руками і живе життям сердечним, непідробним і здійсненним.
Це благодать...