В такую погоду начинаешь сомневаться, есть ли жизнь за пределами одеяла

У нас ввімкнули опалення, але у дво́х кімнатах. Проте, вмить приходить картинка і усвідомлення про те, якою прекрасною буде зима; що вона буде! А ти сидітимеш у теплому (цьому, що я зараз - чорно-сіро-теракотово-оранжевому і м'якому-м'якому))) ) светрику, такому ніжному на дотик і затишному. Питимеш каву, чи какао. Їстимеш імбирні печенюшки Доно. За вікном ліпитиме хуртовина; а краще, повільно падатиме і м'яко встелятиме вулиці. Тобі подзвонить хтось із близьких. Увечері тихо шумітиме комп., а по ранках читатиметься "Дорогий Ворог".

Це щастя...