дочка Шотландії

*

На вулиці у нас страшна негода: ляє дощ і віє вітер. Живность з хати вигнати совісно (якби вона була). А у квартирці вариться кава, бурмоче системник і тріщить клавіатура. Хочу витягти місяць, подивитись - мені від вигляду місяця стає добре і чуть таємничо на душі (навіть якщо це погодний пристосунок, чи кулон); відносить у космос.

Вже другу ніч наші будинки навпроти нагадують Біг Бен: оповиті щільним туманом, який ховає в собі їхні верхівки. Часом так згуститься, що стовп сяючих вікон коридору ледь видно