Все частіше трапляються приводи зрозуміти, що багато років тому, ще в дитинстві, мені були даровані речі, які я оцінила і які сформували мене теперішню; але ексклюзивність яких, я усвідомлюю лише зараз.
Так вийшло із книгою Ернеста Сетона-Томпсона "Рассказы о животных". Ця примітивна назва вкладає в собі розповіді про, майже, людські, частіш трагічні долі і благородний героїзм тварин. Історії лісів, свого часу, поселили в мені чисті прагнення волі і цінування живого і справжнього; поселили той, незабутній дух, який живе в мені і досі, дарує безмежне, мовчазне щастя і лишається непоміченим оточуючими. Ця книга і ще одна, безцінна і сокровенна до інтимності: "Лесные переселенцы" Георгий Скребицкий.
Так от, цінність Томпсона я зрозуміла щойно: та товста книга має в собі, практично все, що продається тепер. А те, що чого немає в книгарнях - немає в ній; і його потрібно знайти.

8-мигодинний ранок пізньої осені (тоді я ще могла прокидатись в такий час, якщо хотіла, звісно). В запотілому вікні видніються два ліси - сосна і граб - і гола рівнина між ними. А над рівниною червоніє, жовтіє, рожевіє небо біля сонця, що сходить. Я дивлюсь на зображення кавового кольору коня і уявляю біг на ньому; дивлюсь на яструба, згадую Ізабо і відчуваю цей дух