Чуднєнько! У мя пентєратура. З якого переляку здогадатись важко, але всє прізнакі наліцо. Я навіть не відразу второпала у чому справа: вже другий день мислю що зі мною і лиш сьоня переконалась остаточно.

Нині моталась містом у справах. В "Дешевше" випила кави з автомату (вдома не встигла - неприпустимо залишитись без неї!) - потішило. Муракамі казав "дрянной кофе в автомате", та ця була смачною; запашна, міцнюча, але, майже, не солодка (виявилось тому, що не перемішана).
Величезне вікно і кава, в паперовому стаканчику, на підвіконні. Надворі сліпуче сонце.

Звідти попоїздила по меблевих, в пошуках полички (кращої за вигадану і знайдену (!) в інеті не знайшлось; майже все постапокаліптичний страх: дошка, дошка, поміж дошка - простєнько і нєдьошиво).

А надвечір заскочила у парк Шевченка. Зробила коло-друге і домка, їсти смажену катопельку