Надворі вітряно і холодно. Коли відчиниш балкон, з"являється якесь несамовите відчуття; самотності, незахищеності.. і знову свободи. Тільки цього разу вона не розфарбована вогняно-блакитними фарбами вечірнього сонця.
Це степ, холодний і безкрайній. І довга дорога. Така довга, що в цій, пронизуючій всю одіж, прохолоді, здається безкінечною; ти не уявляєш себе на її кінці.
Поряд лежить тільки-но привезена "Дети Хурина"