Haruki Murakami
А ведь за последние месяцы я здорово изменился, думал он. Как-то даже вырос психологически, что ли. И это к тридцати-то годам? Тэнго усмехнулся и невольно покачал головой. Поздравляю, приятель. С такой скоростью развития сколько тебе еще понадобится, чтобы окончательно повзрослеть?
Вперше за всю мою муракамську пам"ять.
Практично в кожному його творі - чи він написаний від першої особи, а чи якось інакше - левову частку займають роздуми героїв. То можуть бути спогади, спостереження, припущення або ж асоціації, що коливаються між маячнею і бурхливою, проте похмурою уявою.
Але щораз я сприймала їх, як роздуми і філософію самого автора, ніякою стороною не приписуючи їх героям.
І лиш от тут, вперше, саме у цьому місці, я побачила Тенго, що насмішливо усміхається самому собі на самотній кухні, завмерши з виделкою в руці перед тарілкою з креветками. Побачила всю його, відірвану від людей, атмосферу, настрій і мені стали зрозумілими його принципи життя, вчинки.
В один момент вдалось зблизитись із героєм так, як не вдавалось за усі тисячі попередніх сторінок. Я знаю його такого і бачу лицем до лиця.
По таким митям можна багато осягнути в описуваних особистостях; шкода, що так мало подібних коротких фраз
Немає коментарів:
Дописати коментар