Пів на третю ночі. Нестерпно хочеться спати, але немає можливості. Вирішила послухати музику. Включила Вакарчука і сон, як рукою, зняло

Святослав Вакарчук "Брюссель"

Вакарчук, це вже щось настільки рідне і близьке, як спогади дитинства, чи близькі друзі. Попри це, не можу сказати, що фанатично обожнюю все ним написане; і частіш за все, більша половина альбому мені не до смаку. Але є два виключення: сольні альбоми Вакарчука. В першому мені до серця рівно половина;"Брюссель", практично увесь, захоплює мене до краю. Я упиваюсь кожною піснею, її мелодією і чуттєвістю. Подальші просторікування будуть зайвими - однодумці і без слів відчувають те саме; ті ж, хто не поділяють - не зрозуміють описаних відчуттів.

Від серця вдячна Славку за таку щасливу і таку обширну частину мого життя!