Так дивно почуваєшся, коли прокидаєшся о дванадцятій (а не о третій)! Дивно і приємно.
Інакше падають промені з вікна і за вікном. Тобі якось вільно, ясно і любо подумати про те, про се, доки вариться кава до крекерів з маслом. А потім щасливий почути в телефоні голоси близьких серцю людей, особливо коли вони перехоплюють твоє бажання подзвонити
Rob Pattinson − Bella's Lullaby
(Клод Дебюсси - Нет пределов для любви)
не буду казати скільки часу я витратила на пошуки саме цієї мелодії - тої, що грала вранці в голові
Немає коментарів:
Дописати коментар