Останні кілька місяців я закинула написання анотацій, а фільмів проглянула за цей час немало. Правда всі вони дещо однопланові, проте обов"язку звітування це мене не лишає.
Почнемо з 25-ти серійної анімехи, котру я щойно дохрумала):

 Chihayafuru

Спочатку зацікавила промальовка, потім милий сюжетик, а потім вона стала мені дуже до душі і поріднилась. Сюжет хоч і про школярів, але оригінальний. Дуже схвальним є те, що романтична лінія ледь проглядується, проте без неї не було б тієї чарівності. Приємно споглядати на їхні маленькі перемоги, відкриття і згуртованість, щиру дружбу. Особливість характеру гол. гер. притягує - небачена і така даремна краса)) Чуттєвість і милий гумор доповнюють картину.
Але є ще дещо. Про Японію оповідається по-різному. В одних деталізується буденність школярів та завантаженість дорослого населення. В Муракамі описуються особистості, сфери діяльності та внутрішній стан/схильність людей. А в цій анімешці багато є її етнічності: вірші, їх історія (я заворожено слухала оповіді Кани і, часом, не могла стримати сліз від краси і глибини нею описуваної), юката та кімоно і сама карута. Вивчаючи правила цієї гри, ти глибше осягаєш психологію цього народу. Карута - гра, але правила її, способи удосконалення та вимоги, часом, перевершують вимоги спорту, чи музичного мистецтва; лише японці, не боячись титанічних зусиль, могли вигадати таку інтелектуальну гру, на яку потрібно покласти все життя

Seto Asami — Soshite Ima

 

 

 _______________________