по-перше: слід узяти у звичку використовувати заголовки, оскільки таким чином зручно робити посилання на якийсь запис.
По-друге: я - вор; і тому заголовки буду просто номерувати - вибаште, дописувачі Лі.ру за вкрадену ідею!....
І по-третє: матінко моя, ріднесенька!!! який цікавий блог я вела (не скромно - знаю)! Буває шукаю щось, прочитаю мимохідь постик-другий і аж замилуюсь (соромно). А зара що? Ні там, ні сям. Правда на все свій час і потреба, але ж шкода, все таки, що запустила.. Проте, кому, крім мене він цікавий (за виключенням подруг, котрі лиш звідси дізнаються, що у мене новенького пріключілась), а толку, що я сама буду його перечитувати? по-дурному якось виходить...
_____________
Останнім часом все частіше говорять про кінець світу і я все частіше про це задумуюсь; сняться відповідні сни. Особливо гостро це зачіпає, коли надворі ллє хвилюючий дощ, самопочуття не відмінне, а ти з кимось не в мирі. Ніби й нема приводу хвилюватись - толку?! -, та це надто серйозне питання, щоб про нього не замислюватись. Шкода природу, шкода людей, страшно за себе - за душу. В такі миті хочеться бути чутливим до найменших змін у повітрі; хочеться, принаймні, нікого не засмучувати і робити більше добра - просто так, без задньої думки про "набирання балів" - може це інстинкт самозбереження душі?)У відповідь на всі страхи, пригадуються слова з Біблії, що не від людини залежить, чи буде вона вибрана, а від Його милості - на неї й покладаємось
Немає коментарів:
Дописати коментар