Борюся зі звичкою не пити каву о 1-2 ночі. Але, в разі якщо перемога стає не за мною, можу не спати до часу, коли вже час збиратись на роботу.
Все починається із соловейка (де він береться, в місті-то??). Світанок, це, майже, те саме, що надвечір"я, по своїй притягуючій силі та проникнення у самі глибини; от тільки друге набагато доступніше, а задля першого потрібно пожертвувати сном.
Його спів переносить у інші світи і відчувається невимовне єднання тим, до чого спочатку відносились й ми - природою. В цей час мені божевільно бракує того світанкового неба, котре тепер закривають від мене 25-типоверхівки.
А згодом, під спів солов"я, вмикається вода у ванні сусідів) Блискуче завершується мій улюблений час доби..


Роман Коляда - Епічний ескіз