Чувство и чувствительность 

Якщо коротко описати враження, то:
Просто приємно споглядати.
Все дарує тобі чисте задоволення від якісної речі.
Актои підібрані бездоганно. Деякі, взагалі, один-в-один відповідають уявленим, наприклад: Елінор, Маргарет, місіс Дженінгс, полковник Брендон. Проте, були й протилежні враження. Едвард, наприклад, безмірно розчарував. Уіллобі теж не надто вдале втілення емоційного, безтурботного спокусника. Поміняй їх з Едвардом місцями - і те, думаю, вийшло б більш влучно.
Місіс Ферарс, Шарлотта та Томас Палмери, Роберт Ферарс - ті, хто не так ідеально співпав з витворами уяви, проте, не прочитай я книги - ніколи б і не подумала на них нарікати.
Втручання ВВС в створення серіалу, було помітне в, заворожуючих своєю похмурою мальовничістю, пейзажах. В цікавій операторській роботі та грі світла.
В діалогах імпонували і радували прямі витримки з книги, так, як зазвичай режисери полюбляють все перекрутити по-своєму; а якщо ще й виконання імпровізацій вульгарне і низькопробне, то тільки те й робиш, що дратуєшся. Ті ж відмінності, що були присутні, залишали по собі віяння свіжості.

п.с.: Елінор!.. о, Хетті Морахен! Як же втішно і любо було спостерігати тебе! =))