Особливе місце у Києві "Голосіївський парк". Погана слава у нього. У звязку з тим, що парк займає лише четверту частину 4500 гектар, а решта все ліс, там коїться багато злочинів і тому його якось не сприймають за цілковито "одомашнену", милу такі місцинку, а скоріше, як щось живе, як незалежну особистість, що дозволяє себе використовувати.
Можливо тому, після першого за життя, відвідання, я й перейнялася ним.
Того дня ми знову приїхали затемна. Дивовижне повітря - через суху осінь - пронизувало легені. Темінь спонукає занурення в глибини речей, темінь в лісі це з"єднання твого духу і духу лісу.
А потім я побачила на асфальті невиразне, м"яке світло місяця, що проступало крізь листя напівопавших гілок. Запах дуба.. Давно я його не чула, він найкращий.
І ось воно, не треба їхати за тридев"ять земель, жертвувати спокоєм, миром, власним життям, аби залишитись сам-на-сам з омріяним нічним лісом, холодом, журчанням річки, місяцем.. значить так і буде.
І тут же ж, недалечко й вогні міста, забита дорога з червоними вогниками ліворуч і білими, по ту сторону, праворуч..) Світло людських вікон; і ювелірна крамничка)