27 травня 2011 дочитана

Хроники Заводной Птицы

 

Одна особа колись висловила мені думку, що з Муракамі їй найбільш прийшовся до смаку саме цей роман, навіть більше за "Овечок".. Не можу з нею погодитись. "Вівці" - драйвово-філософські, з любими, характерними, яскравими героями і містично-детективним сюжетом, "Хроніки" ж значно спокійніше. Події плавно перетікають з однієї в іншу, ніби випадкові люди з несуттєвих знайомств, згодом відіграють важливу роль в нашому житті, історії, що нас ніяк не стосуються - переплітаються з нашим життям найнезрозумілішим чином; такий розклад обставин дуже нагадує потік подій в реальності.

Остання глава - а особливо її друга половина -, набуває духу дитячої, щасливої дрімоти у Святий Вечір - така ж світла, тиха і хоч постраждавша, але неодмінно щаслива, попереду...)

"Когда тебе будет плохо - позови меня. Меня и утиную братию)"