Харуки Мураками "Страна чудес без тормозов и Конец света"

Навідміну від "Спутника", якого я читала пару років тому, цей твір був прочитаний буквально на минулому тижні. Починала я його раз, чи два, тільки у веб варіанті. Та, весь час, чомусь, хотілось продовжити в паперовому. В букіністі знайти його було не так просто, як здавалось і значно складніше, ніж могла уявити. Та, все ж, восени, він мені таки трапився...
Напевно роман вважається фантастичним, але, якщо замислитись, все описане цілком може бути наявним в нашому осучасненому і не надміру відвертому світі.
Оповідається в ньому про службовця-конвертора (як прога для конфертування медіа форматів). Робота його полягає в шифровці інформації на грунті історії, що таїться в ядрі мозку, сформоваим особистою свідомістю, куди не дістатись і самі людині.
Паралельно йде розповідь про усамітнене місто, оточене непробивною стіною, в якому відсутні турботи, обов"язки, немає болю, бо немає ні любові, ні бажань, ні спогадів, ні, навіть, тіней.
Дві третини книги в мене було відчуття, що це лише зав"язка - ні особливого насичення подіями, ні, тим більш, враження, що прочитана вже більша частина. Вже ближче до кінця сюжет почав розвиватись динамічніше, текст став віддавати рукою Муракамі. Часи читання були невагомими і, в той же час, вабливими

п.с.: череп на обкладинці не самий приємний супровід