"Чтобы ты ни сделал в своей жизни - это будет незначительно, но очень важно чтобы ты это сделал"

Помни меня/Remember me

Можна сказати, звичайний собі фільмик про звичайні проблеми: батьки та діти, взаємні звинувачення на грунті власного болю, винятковість, що карається знущаннями.

Непересічним його робить, напевно-що музика, в епізоді на пероні та в офісі, перед катастрофою, якось дуже чіпляє вона своїм тривожним смутком.

Враження суперечливе: з однієї сторони фільм дещо брудний та буденний, з наявністю кількох незграбних діалогів. З іншої ж сподобалась ідея розповісти про неблагополучного хлопця, що наче й нічого не зробив у своєму житті, просто прожив 22 роки. Але оце його марне існування - що не було позбавлене любові до рідний, щирості до дорогих та озлобленості на байдужість - потягнуло за собою благі наслідки і, дріб"язково, та все ж, змінило життя/ставлення інших.

В одному залишилась переконаною - фільм дуже атмосферний