Добывайка Арриетти/Kari-gurashi no Arietty

Нове, надзвичайно живописне, барвисте аніме студії Джіблі, обрамлене, як завжди, чарівною, загадково-манливою музикою в ірландському настрої та ритмі.
Краса заміського будинку, доброта, дитячий захват, миловидність і в той же час зріла відповідальність героїв - тішить та зворушує. Детальна продуманість маленьких речей іншого світу - захоплює; особливо порадувало перо зі стрекозиного крила))
Як на мене це найсумніша стрічка Міядзакі. У всіх інших дорогі люди залишаються разом або, хоча б, мають надію на зустріч у майбутньому, тут же показаний наймовірний розрив, відмінність між людьми та казковими істотами. Але саме аніме одне з найсвітліших, без присутності всесвітнього зла (лиша одна, мала, пакосна бабулька) і неприємних, відразливих моментів.
Здається мені, що це вже друга японська адаптація роману Мері Нортон

Добывайки

Першою була 

"Крошка Мемоль"

правда там від роману була лише ідея,

але вдалась вона надзвичайно.

Це, можна сказати, наймиліше, що я бачила, взагалі.

Маленька, писклява, пузатенька Мемоль з рожевими кучериками та кавайним, санта-клаудським капелюшком - підкорює відразу. А нещасна, хвороблива Маріель - інтригує та викликає інтерес дивись далі.

І хай воно не буде таким серйозно-цікавим, як "Хелсінг" (хоча мені не сподобалось, "Восточный Эдем" куди цікавіше), але подивитись задля того аби розслабитись варто))